День Дніпра!
Річка Дніпро є однією з найбільших і найважливіших річок Європи та головною водною артерією України
Відео
Ідея святкування Дня річки Дніпро виникла у жовтні 2002 року, під час проведення Міжнародного Дніпровського форуму громадських екологічних організацій Білорусі, Росії та України.
День річки Дніпро традиційно відзначають 7 липня.
Територія Черкаської області поділяється на два річкових басейни: східна частина області відноситься до басейну річки середнього Дніпра, західна частина до басейну річки Південний Буг.
Площа водозбірного басейну середнього Дніпра в межах області складає 11,8 тис. м2.
Річки басейну середнього Дніпра протікають територією Драбівського, Золотоніського, Канівського, Чорнобаївського, Городищенського, Кам’янського, Корсунь – Шевченківського, Смілянського, Черкаського, Чигиринського районів та частково Шполянського районів.
В межах басейну середнього Дніпра в області розташовані місто Черкаси (обласний центр) та такі районні центри як м.Канів, м. Золотоноша, смт. Драбів, смт. Чорнобай, м. Корсунь-Шевченківський, м. Сміла, м. Чигирин та м. Городище.
В басейні річки середнього Дніпра протікають три середні річки – Рось, Тясмин, Супій та 453 малих річок та струмків.
На річках басейну середнього Дніпра побудовано 15 водосховищ загальною площею 2345,16 га та 922 ставки.
Частково на території області знаходяться два великі водосховища басейну середнього Дніпра – Канівське та Кременчуцьке.
В рамках відзначення Дня Дніпра 2020 пропонуємо ознайомитися з основними притоками річки Дніпро в Черкаській області.
Рось – середня річка басейну середнього Дніпра
Рось – дивовижно красива річка, яка є правою притокою Дніпра.
Мальовнича річка Рось відома ще з стародавніх часів. З давніх-давен долина Росі мала особливу енергію. Люди постійно тяглися сюди, до чистої води, до родючих земель, до густих заплавних лісів. На берегах цієї легендарної річки мешкали слов’янські племена полян і росів.
Річка в І-VI ст. носила назву Красної (тобто Красива річка). Так її називали в другій половині І ст. роси та сармати-роксолани (союзники росів) в період протистояння з імперією готів та оборони кордонів Дулібії—Рось. Назву Роська річка отримала після успіху росів у протистоянні з обрами-аварами у кінці VI ст.
Протікає річка Рось в межах Вінницької, Київської та Черкаської областей. Починається невеликим струмочком на Вінниччині і до
смт. Володарки протікає по широкій рівнині з крутими гранітними берегами. На цій ділянці Рось приймає води лівої притоки – річки Горіхової, довжина якої 34 км і правої притоки – річки Роськи довжиною 75 км.
Нижче Володарки Рось тече спокійніше. Береги її місцями складені з м’яких порід, іноді річка прорізає кам’янисті породи. У м. Білій Церкви в Рось впадає ліва притока – річка Роставиця, що має довжину 116 км. Її русло в окремих місцях розпадається на рукава. Береги мінливі: то низькі, заболочені, то високі і круті.
Від Білої Церкви до с. Синяви на Росі зрідка зустрічаються порожисті місця. Береги часто порізані ярами. До Корсунь-Шевченківського в руслі часто зустрічаються кристалічні породи, що сприяють утворенню порогів. У крутих берегів, нерідко досягають висоти 20-30 м, дно усіяне валунами. В руслі Росі є острови, завдяки чому вона розпадається на рукава. Нижче с. Деренковець річка тече серед низинних берегів. В її заплаві багато озер і боліт. Тут у Рось впадає ліва притока річки Росава довжиною – 99 км, що протікає у відкритих і сухих берегах. Впадає Рось в Дніпро поблизу с. Хрещатика.
В басейні річки Рось на території Черкаської області протікає 48 малих річок та струмків, зокрема- це річки річки Гарбузинка, Нехворощ, Порозовиця, Росава, Мартинка, Козарівка, струмок Фоса та інші.
На р. Рось у Черкаській області побудовано 2 водосховища – Корсунь-Шевченківське та Стеблівське.
Загальна площа водозбору річки становить 12600 км2, довжина – 346 км, в тому числі в межах області площа водозбору 1741 км2, довжина – 128 км.
Краса річки в тому, що вона має різні окраси. На водосховищах повноводна та широка, ледь видно інший беріг. Є ділянки де вона схожа на гірську річку з швидкою постійною течією. В Черкаській області вона має форму каньйону. (Стеблів, Виграїв, Квітки, Корсунь – Шевченківський).
Корсунь-Шевченківський
Рось с.Михайлівка
с.Хлерівка біля Стебльова
м.Стеблів
Тясмин – середня річка басейну середнього Дніпра
Річка Тясмин належить до басейну р. Дніпро, є її правою притокою і протікає по території Кіровоградської і Черкаської областей.
До сьогодні вчені сперечаються про походження назви річки. Одні з них, з огляду на те, що річка, звиваючись, декілька раз змінює напрямок свого русла, виводять її назву від татарського “тасма” (стрічка), інші, враховуючи природні особливості берегів, які кам’яними обіймами стискають річку, схиляються до думки, що назва означає “кам’яне місце”.
На думку геологів, долина річки Тясмин утворилися ще за часів танення льодовика. При потеплінні величезна льодова маса відступала, згортаючи все на своєму шляху і на її місці утворився каньйон.
Ця річка майже замкнутим колом звивається навколо Холодноярського плоскогір’я. Може видатись дивним, але від витоків річки до місця її впадіння в Кременчуцьке водосховище по прямій лінії всього 25 кілометрів. Це при тому, що протяжність течії річки 16і кілометр. Підвищена хвиляста поверхня Придніпровської височини зумовила те, що Тясмин в районі Кам’янки має вигляд гранітного каньйону.
Річка бере початок у північній частині села Любомирка Олександрівського району на Кіровоградщині. Спочатку тече переважно на південний захід через Вищі Верещаки, Нижчі Верещаки, Соснівку, далі – через Райгород Кам’янського району. Потім напрямок змінюється на північний, а в місті Сміла річка повертає на північний схід. У селі Бузуків Тясмин ще раз повертає, тепер на південний схід і тече в цьому напрямку до самого Чигирина. Останній відрізок річка протікає в східному напрямку.
Найбільшими притоками р. Тясмин є річки Сріблянка, Сирий Ташлик, Гнилий Ташлик, Сухий Ташлик, Ірдинка, Ірклій, Жаботинка, Кам’яноватка, Чутка, які протікають на території Кам’янського, Смілянського, Чигиринського, Черкаського, Шполянського та Городищенського районів області.
Загальна площа водозбору річки становить 4540 км2 при довжині 161,0 км, в тому числі в межах області площа водозбору 3680 км2 при довжині 130,0 км.
На території області в басейні річки побудовано 6 водосховищ, а саме: Кам’янське, Смілянське – на р. Тясмин; Попівське, Матусівське – на р. Гнилий Ташлик; Вершацьке та Чернече – на р. Ірклій.
Чигирин – річка Тясмин
р.Тясмин в с.Думанцы
м.Камянка
с. Масликівка
Вільшанка- мала річка басейну середнього Дніпра
Річка Вільшанка належить до басейну р. Дніпро, є її правою притокою. В історичних документах згадується з 1550 року. Протікає територією Черкаської області в межах Звенигородського, Городищенського та Черкаського районів.
Бере початок поблизу с. Пединівка Звенигородського району. Спочатку тече на південний схід, у середній течії круто повертає на північ, від міста Городище тече на північний схід. Впадає до Дніпра неподалік від села Лозівок.
Загальна площа водозбору річки становить 1260 км2 при довжині 116 км.
Люди споконвіків селилися біля води. Спочатку там протікав Дніпро, а пізніше його русло зайняла ріка Рось. Ці ріки в пізніший історичний період змінили свої русла на нові, а на місці старого русла Дніпра – Росі залишилися лише болота.
Здавалося, що з часом ті болота повинні були висохнуть, але так не сталося, бо в час повеней так звана горішня вода заповнювала старе русло. Ота горішня вода збиралася з невеличкого струмочка біля села Пединівка, який перетворювався в невеличку річечку, що протікала біля Городища та Вільшани.
Болотиста місцевість не завжди була проїзною. Доріг не було ніяких окрім етапних шляхів, проїхати тут можна було лише на коні кладками через водяні перепони. Отак і виникла ідея створити канал для осушення боліт.
Будівельникам ріки потрібно було прокопати канал від с. Вільшани до с. Старосілля не заповнюючи його водою та зупинитися для того, щоби поглибити канал до р. Рось. Саме цим каналом відвели лишню воду в Рось, осушивши луки в Байбузькій та Мошнівській економії. Пізніше той канал назвали річкою Фосса.
Наперекір усім інструкціям канава копалася не прямолінійно, вона оминала різні перепони та великі болота.
Головний Росьовий канал, що пізніше отримав назву річка Вільшанка, довжиною в 40 верст, та допоміжні 20 верст дали змогу осушити 3000 десятин орної землі та 3500 десятин сінокосів. Зникли болота та смердючі ковбані в яких розводилися комарі та різна нечисть.
Найбільшими притоками р. Вільшанка (довжиною більше 10 км) є річки Моргунянка, Біла, Товстянка, Топилянка, ур. Широкий берег, Грузька, Фоса, які протікають по території Городищенського, Черкаського та частково Звенигородського районів області.
В 60-80 роках минулого століття в суббасейні р. Вільшанка в межах Черкаського, Городищенського, Корсунь-Шевченківського районах побудовані осушувальні системи «Вільшанка», «Імшан», «Деренківець» та Вільшанський захисний масив.
с. Вязівок
с. Мошни
с. Хлистунівка
Старосільське водосховище
Супій – середня річка басейну середнього Дніпра
Річка Супій належить до басейну р. Дніпро, є її лівою притокою і протікає по території Чернігівської, Київської та Черкаської областей.
Річка бере початок з болота біля с. Свидовець у Бобровицькому районі Чернігівської області і тече Придніпровською низовиною. Долина широка (до 2-2,6 км), з пологими схилами. Заплава часто заболочена, пересічна її ширина 0,5-1 км. У середній течії розташована природоохоронна територія – Усівський заказник, а також регіональний ландшафтний парк «Яготинський імені гетьмана Кирила Розумовського».
Долина річки заболочена. У 1765 році власник м. Яготин К.Г. Розумовський побудував на річці Супій дамбу, утворилось озеро Супій, тому частина річки на південь від озера була осушена. Є багато версій щодо виникнення назви річки Супій. Українська гідронімія знає назву Супій, де — «пій» може означати «вода», а весь гідронім — «Добра /Смачна вода», оскільки суфікс «су»- в санскриті надає основному слову вищого ступеня якості.
Супій приваблював людей із давніх-давен. Велична ріка служила як водяним кордоном, так і сировиною для проживання – не секрет, що на ній водилося сила-силенна дикого птаства та тварин, води кишіли рибою.
Понад 200 років тому в Супої знаходили якорі, то варто схилитися до думки, що ріка таки була підкорена плоскодонними великогабаритними човнами. Про це свідчать і археологічні знахідки 1960-1961 років, коли в заплаві Супою поблизу села Піщане Золотоніського району Черкаської області знайшли залишки судна, кістяк людини, 15 античних бронзових посудин. Знахідки датували кінцем VІ початком V століття до нашої ери.
Загальна площа водозбору річки становить 2160 км2 при довжині 144,0 км, в тому числі в межах області площа водозбору становить
1045 км2, довжина – 87,8 км.
Найбільшими притоками р.Супій в області є річки Ковраєць, Гільмязівка, Броварка, Бутовщина, які протікають на території Золотоніського та Драбівського районів області. В суббасейні річки Супій побудовано близько 20 ставків, водосховища відсутні.
В басейні р. Супій побудована Супійська осушувальна система площею 10,4 тис. га. Частина річки Супій довжиною 47,5 км в межах Черкаської області є магістральним каналом Супійської осушувальної системи і знаходиться на балансі держави.
Будівництво Супійської системи завершилось на самому початку 70-х років минулого сторіччя. Система діє за принципом коли надлишкові води скидається в Кременчуцьке водоймище вільним током.
Призначення системи – захист від затоплення та підтоплення населених пунктів та сільськогосподарських угідь водами Кременчуцького водоймища.
Озеро Великий Супій
с. Матвіївка
с. Гельмязів
Золотошка – мала річка басейну середнього Дніпра
Річка Золотоношка відноситься до басейну р. Дніпро, є її лівою притокою. Протікає по території Драбівського, Золотоніського та Чорнобаївського району Черкаської області. Загальна площа водозбору річки становить 1077 км2 при довжині 97,3 км. Весь стік річки, формується на території нашої області.
Річка Золотоношка бере свій початок з низки ставків, розташованих між селами Бирлівка та Золотоношка Драбівського району.
Звідки ж пішла назва річки? Одна з давніх легенд розповідає, буцімто колись вона також була судноплавною і нею перевозили золото із укріпленого замку князя Вишневецького на лівому березі до міста Мошни, за Дніпром, де знаходився його родовий маєток. Звідси й виникла назва річки Золотоноша. Інша легенда говорить про каравелу із золотом та іншими коштовностями, яка нібито затонула у річці, й це також позначилося на її назві. Але найправдоподібнішою виглядає версія, за якою Золотоноша отримала свою назву від золотавого піску із домішками слюди, яким було вкрите її дно.
В басейні річки Золотоношка побудовано близько 70 ставків та одне водосховище – Пальмирське.
Крім того, річка Золотоношка є магістральним каналом Золотоніської міжгосподарської осушувальної системи, яка захищає від підтоплення 8944 га сільськогосподарських угідь.
Довжина річки складає 97,3 кілометрів. Притоки Золотоношки – річки Кропивна і Суха Згар. Долина коритоподібна, завширшки до 4 км. Береги залужені та заліснені. Заплава шириною 400 м, подекуди заболочена. Річище слабкозвивисте, шириною пересічно 5 м. Стік зарегульовано ставками.
с.Чеховка
с.Драбів
с.Бакаївка
с.Чапаєвка
