ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ
Бурлака Михайло Васильович
16.09.1983-01.01.25
Бурлаки Михайла Васильовича. Він народився 16.09.1983 р.в м.Умань Черкаської області. Закінчив Державний професійно-технічних заклад у м.Умань за спеціальністю монтажник з монтажу сталевих та залізобетонних конструкцій. З березня 2013 року працював в Регіональному офісі водних ресурсів на посаді робітником зеленого будівництва. Михайло Васильович був висококваліфікованим спеціалістом, відповідальним працівником, якого цінували та поважали колеги по роботі. 13 липня 2024 року був призваний до лав Збройних Сил України.
Служив сапером другого інженерно-саперного відділення інженерно-саперного взводу третьої десантно-штурмового батальйону. Трагічно загинув 01.01.2025 на Курському напрямку.
У Михайла Васильовича залишилась дружина Олена та донька Марина.
Вічна пам’ять Михайлу Васильовичу, Герою, який жив і помер, захищаючи нашу Україну!
Бабич Сергій Іванович
04.01.1971-29.12.24
Народився Бабич Сергій Іваанович 04.01.1971 р. в с.Топилівка Чигиринського району Черкаської області. Закінчив Черкаське професійно-технічне училище № 15 за спеціальністю автослюсар. З квітня 2022 року працював в Регіональному офісі водних ресурсів на посаді машиніста насосних установок Чорнявської зрошувальної системи Правобережної експлуатаційної дільниці. Він був висококваліфікованим робітником, відповідальним працівником та якого поважали та цінували в колективі. 22 листопада 2023 року був призваний до лав Збройних Сил України.
Служив старшим стрільцем-оператором другого стрілецького відділення третього стрілецького взводу другої стрілецької роти. Трагічно загинув 29.12.2024.
У Сергія Івановича залишилась дружина Ольга, доньки Інна та Вікторія та онуки.
Вічна пам’ять Сергію Івановичу, Герою, який жив і помер, захищаючи нашу Україну!
Рем Павло Михайлович
09.05.1970 – 26.08.2024
Народився Рем Павло Михайлович 09.05.1970 р. в с. Червоний Кут Жашківського району Черкаської області. У 1988 році закінчив Автошколу за спеціальністю водій автотранспортних засобів І класу. З листопада 2018 року почав працювати у Лівобережному міжрайонному управлінні водного господарства на посаді водія автотранспортних засобів. З грудня 2020 р. працював в Регіональному офісі водних ресурсів на посаді водія автотранспортних засобів Лівобережної експлуатаційної дільниці. Він був відповідальним працівником та висококваліфікованим робітником, якого поважали в колективі. У листопаді 2023 року був призваний до лав Збройних Сил України.
Служив у 37 окремій бригаді морської піхоти. Трагічно загинув 26.08.2024 в Бериславському районі Херсонської області.
У Павла Михайловича залишилась дружина Наталія, доньки Вікторія і Світлана та онуки.
Вічна пам’ять Павлу Михайловичу, Герою, який жив і помер, захищаючи нашу Україну!
Грабовий Дмитро Вікторович
19.08.1973-13.03.2024
Народився Грабовий Дмитро Вікторович 19 серпня 1973 року в місті Комсомольську. Після закінчення 8 класів середньої школи №2 продовжив навчання в Комсомольському гірничо-металургійному технікумі, де здобув кваліфікацію гірничого техніка-електромеханіка. У 1992-1994 роках проходив строкову військову службу в лавах Збройних сил України. Із 1994 року розпочав свою трудову діяльність на Полтавському гірничо-збагачувальному комбінаті в цеху виробництва окатків електрослюсарем, у 2002 році переведений на посаду начальника дільниці у теплосиловому цеху. У 2010 році закінчив Національний гірничий університет, де здобув кваліфікацію гірничого інженера-електрика. Із 2015 року захищав Батьківщину на Сході України, був неодноразово нагороджений державними відзнаками. Із 2018 року працював начальником відділу енергоефективності Регіонального офісу водних ресурсів у Черкаській області. 26 травня 2022 року був мобілізований на російсько-українську війну. 13 березня 2024 року старший сержант Збройних сил України Дмитро Грабовий відійшов у вічність в районі населеного пункту Вишневе Дніпропетровської області. Вічна і світла пам’ять про Дмитра Грабового назавжди збережеться в наших серцях.
відео Телерадіокомпанія ГОК
Тищенко Роман Анатолійович
21.10.1981 – 07.02.2024
Зінник Володимир Васильович
19.02.1988 -10.06.2023
У російсько-українській війні загинув солдат із Домантового, що на Золотоніщині, Зінник Володимир Васильович. Солдат Зінник Володимир Васильович , 19 лютого 1988 р.н. Був водієм механізованого взводу окремої механізованої бригади імені генерал-хорунжого Марка Безручка. Працював у Регіональному офісі водних ресурсів на посаді машиніст насосних установок ГНС Дмитрівської зрошувальної системи Лівобережної експлуатаційної дільниці. Був призваний до лав Збройних Сил України з 21.02.2023 – загинув 10.06.2023 у м. Авдіївка Донецької області внаслідок ворожого танкового обстрілу на Донеччині.
Оржехівський Михайло Петрович
08.11.1975-20.06.2022
У 1993 році закінчив Топилівську загальноосвітню школу. Здобув фах механізатора. У 1994-1996 роках служив у Збройних Силах України. Чотири роки працював механізатором у місцевому колгоспі. Наступні 12 років проживав у Миколаївській області. Там створив сім’ю. Став батьком. У 2012 році повернувся в рідне село. Півтора року працював на ПАТ “Юрія”, а з 2013 року в колективі ТОВ АПК “Маїс”, де пропрацював майже 10 років. З січня 2022 року -працював у Регіональному офісі водних ресурсів на посаді машиніст насосних установок Топилівської зрошувальної системи Правобережної експлуатаційної дільниці. У 2014-2015 роках мужньо захищав Батьківщину на Сході України. З початком повномасштаного вторгнення окупантів в Україну – став в перших рядах захисників ріної землі. Загинув 20.06.2022р. у м. Торецьк Бахмутського району Донецької області.
